| куку́кнути – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | куку́кнути | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | куку́кнімо, куку́кнім | |
| 2 особа | куку́кни | куку́кніть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | куку́кну | куку́кнемо, куку́кнем |
| 2 особа | куку́кнеш | куку́кнете |
| 3 особа | куку́кне | куку́кнуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | куку́кнув | куку́кнули |
| жін.р. | куку́кнула | |
| сер.р. | куку́кнуло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| куку́кнувши | ||