| кукі́бливий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | кукі́бливий | кукі́блива | кукі́бливе | кукі́бливі |
| родовий | кукі́бливого | кукі́бливої | кукі́бливого | кукі́бливих |
| давальний | кукі́бливому | кукі́бливій | кукі́бливому | кукі́бливим |
| знахідний | кукі́бливий, кукі́бливого | кукі́бливу | кукі́бливе | кукі́бливі, кукі́бливих |
| орудний | кукі́бливим | кукі́бливою | кукі́бливим | кукі́бливими |
| місцевий | на/у кукі́бливому, кукі́бливім | на/у кукі́бливій | на/у кукі́бливому, кукі́бливім | на/у кукі́бливих |
| [діал.] | ||||