| кула́чити – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | кула́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | кула́чмо | |
| 2 особа | кула́ч | кула́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | кула́читиму | кула́читимемо, кула́читимем |
| 2 особа | кула́читимеш | кула́читимете |
| 3 особа | кула́читиме | кула́читимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | кула́чу | кула́чимо, кула́чим |
| 2 особа | кула́чиш | кула́чите |
| 3 особа | кула́чить | кула́чать |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| кула́чачи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | кула́чив | кула́чили |
| жін. р. | кула́чила | |
| сер. р. | кула́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| кула́чивши | ||