кінчи́ти – дієслово доконаного виду | ||
Інфінітив | кінчи́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | кінчі́мо, кінчі́м | |
2 особа | кінчи́ | кінчі́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | кінчу́ | кі́нчимо, кі́нчим |
2 особа | кі́нчиш | кі́нчите |
3 особа | кі́нчить | кі́нчать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | кінчи́в | кінчи́ли |
жін.р. | кінчи́ла | |
сер.р. | кінчи́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
кінче́ний | ||
Безособова форма | ||
кінче́но | ||
Дієприслівник | ||
кінчи́вши |