набу́тися1 – дієслово доконаного виду | ||
(побути довго, досхочу) | ||
Інфінітив | набу́тися, набу́тись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | набу́дьмося, набу́дьмось | |
2 особа | набу́дься | набу́дьтеся, набу́дьтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | набу́дуся, набу́дусь | набу́демося, набу́демось, набу́демся |
2 особа | набу́дешся | набу́детеся, набу́детесь |
3 особа | набу́деться | набу́дуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | набу́вся, набу́всь | набули́ся, набули́сь |
жін.р. | набула́ся, набула́сь | |
сер.р. | набуло́ся, набуло́сь | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
набу́вшись |