| набутни́й – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | набутни́й | набутна́ | набутне́ | набутні́ |
| родовий | набутно́го | набутно́ї | набутно́го | набутни́х |
| давальний | набутно́му | набутні́й | набутно́му | набутни́м |
| знахідний | набутни́й | набутну́ | набутне́ | набутні́ |
| орудний | набутни́м | набутно́ю | набутни́м | набутни́ми |
| місцевий | на/у набутно́му, набутні́м | на/у набутні́й | на/у набутно́му, набутні́м | на/у набутни́х |
| [розм.] | ||||