| | |
| нале́жати1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (бути чиєюсь власністю) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | нале́жати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | нале́жмо |
| 2 особа | нале́ж | нале́жте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | нале́жатиму | нале́жатимемо, нале́жатимем |
| 2 особа | нале́жатимеш | нале́жатимете |
| 3 особа | нале́жатиме | нале́жатимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | нале́жу | нале́жимо, нале́жим |
| 2 особа | нале́жиш | нале́жите |
| 3 особа | нале́жить | нале́жать |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| нале́жачи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | нале́жав | нале́жали |
| жін. р. | нале́жала |
| сер. р. | нале́жало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| нале́жавши |
