| насторо́чувати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | насторо́чувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | насторо́чуймо | |
| 2 особа | насторо́чуй | насторо́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | насторо́чуватиму | насторо́чуватимемо, насторо́чуватимем |
| 2 особа | насторо́чуватимеш | насторо́чуватимете |
| 3 особа | насторо́чуватиме | насторо́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | насторо́чую | насторо́чуємо, насторо́чуєм |
| 2 особа | насторо́чуєш | насторо́чуєте |
| 3 особа | насторо́чує | насторо́чують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| насторо́чуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | насторо́чував | насторо́чували |
| жін. р. | насторо́чувала | |
| сер. р. | насторо́чувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| насторо́чуваний | ||
| Безособова форма | ||
| насторо́чувано | ||
| Дієприслівник | ||
| насторо́чувавши | ||