| натвори́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | натвори́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | натворі́мо, натворі́м | |
| 2 особа | натвори́ | натворі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | натворю́ | натво́римо, натво́рим |
| 2 особа | натво́риш | натво́рите |
| 3 особа | натво́рить | натво́рять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | натвори́в | натвори́ли |
| жін.р. | натвори́ла | |
| сер.р. | натвори́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| натво́рений | ||
| Безособова форма | ||
| натво́рено | ||
| Дієприслівник | ||
| натвори́вши | ||