| нафа́брювати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | нафа́брювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | нафа́брюймо | |
| 2 особа | нафа́брюй | нафа́брюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | нафа́брюватиму | нафа́брюватимемо, нафа́брюватимем |
| 2 особа | нафа́брюватимеш | нафа́брюватимете |
| 3 особа | нафа́брюватиме | нафа́брюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | нафа́брюю | нафа́брюємо, нафа́брюєм |
| 2 особа | нафа́брюєш | нафа́брюєте |
| 3 особа | нафа́брює | нафа́брюють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| нафа́брюючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | нафа́брював | нафа́брювали |
| жін. р. | нафа́брювала | |
| сер. р. | нафа́брювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| нафа́брюваний | ||
| Безособова форма | ||
| нафа́брювано | ||
| Дієприслівник | ||
| нафа́брювавши | ||