| начасни́чити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | начасни́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | начасни́чмо | |
| 2 особа | начасни́ч | начасни́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | начасни́чу | начасни́чимо, начасни́чим |
| 2 особа | начасни́чиш | начасни́чите |
| 3 особа | начасни́чить | начасни́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | начасни́чив | начасни́чили |
| жін.р. | начасни́чила | |
| сер.р. | начасни́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| начасни́чений | ||
| Безособова форма | ||
| начасни́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| начасни́чивши | ||