| начуди́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | начуди́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | начуді́мо, начуді́м | |
| 2 особа | начуди́ | начуді́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | начуджу́ | начудимо́, начуди́м |
| 2 особа | начуди́ш | начудите́ |
| 3 особа | начуди́ть | начудя́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | начуди́в | начуди́ли |
| жін.р. | начуди́ла | |
| сер.р. | начуди́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| начуди́вши | ||