| нащебета́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | нащебета́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | нащебечі́мо, нащебечі́м | |
| 2 особа | нащебечи́ | нащебечі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | нащебечу́ | нащебе́чемо, нащебе́чем |
| 2 особа | нащебе́чеш | нащебе́чете |
| 3 особа | нащебе́че | нащебе́чуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | нащебета́в | нащебета́ли |
| жін.р. | нащебета́ла | |
| сер.р. | нащебета́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| нащебета́вши | ||