небайду́жий – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | небайду́жий | небайду́жа | небайду́же | небайду́жі |
родовий | небайду́жого | небайду́жої | небайду́жого | небайду́жих |
давальний | небайду́жому | небайду́жій | небайду́жому | небайду́жим |
знахідний | небайду́жий, небайду́жого | небайду́жу | небайду́же | небайду́жі, небайду́жих |
орудний | небайду́жим | небайду́жою | небайду́жим | небайду́жими |
місцевий | на/у небайду́жому, небайду́жім | на/у небайду́жій | на/у небайду́жому, небайду́жім | на/у небайду́жих |