| | | | |
| нез’ясо́вний – прикметник | | | | |
| | | | |
| (якого не можна пояснити) | | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | нез’ясо́вний | нез’ясо́вна | нез’ясо́вне | нез’ясо́вні |
| родовий | нез’ясо́вного | нез’ясо́вної | нез’ясо́вного | нез’ясо́вних |
| давальний | нез’ясо́вному | нез’ясо́вній | нез’ясо́вному | нез’ясо́вним |
| знахідний | нез’ясо́вний, нез’ясо́вного | нез’ясо́вну | нез’ясо́вне | нез’ясо́вні, нез’ясо́вних |
| орудний | нез’ясо́вним | нез’ясо́вною | нез’ясо́вним | нез’ясо́вними |
| місцевий | на/у нез’ясо́вному, нез’ясо́внім | на/у нез’ясо́вній | на/у нез’ясо́вному, нез’ясо́внім | на/у нез’ясо́вних |
