ненапо́єний – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | ненапо́єний | ненапо́єна | ненапо́єне | ненапо́єні |
родовий | ненапо́єного | ненапо́єної | ненапо́єного | ненапо́єних |
давальний | ненапо́єному | ненапо́єній | ненапо́єному | ненапо́єним |
знахідний | ненапо́єний, ненапо́єного | ненапо́єну | ненапо́єне | ненапо́єні, ненапо́єних |
орудний | ненапо́єним | ненапо́єною | ненапо́єним | ненапо́єними |
місцевий | на/у ненапо́єному, ненапо́єнім | на/у ненапо́єній | на/у ненапо́єному, ненапо́єнім | на/у ненапо́єних |