неостато́чний – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | неостато́чний | неостато́чна | неостато́чне | неостато́чні |
родовий | неостато́чного | неостато́чної | неостато́чного | неостато́чних |
давальний | неостато́чному | неостато́чній | неостато́чному | неостато́чним |
знахідний | неостато́чний | неостато́чну | неостато́чне | неостато́чні |
орудний | неостато́чним | неостато́чною | неостато́чним | неостато́чними |
місцевий | на/у неостато́чному, неостато́чнім | на/у неостато́чній | на/у неостато́чному, неостато́чнім | на/у неостато́чних |