обмі́жний – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | обмі́жний | обмі́жна | обмі́жне | обмі́жні |
родовий | обмі́жного | обмі́жної | обмі́жного | обмі́жних |
давальний | обмі́жному | обмі́жній | обмі́жному | обмі́жним |
знахідний | обмі́жний | обмі́жну | обмі́жне | обмі́жні |
орудний | обмі́жним | обмі́жною | обмі́жним | обмі́жними |
місцевий | на/в обмі́жному, обмі́жнім | на/в обмі́жній | на/в обмі́жному, обмі́жнім | на/в обмі́жних |
[розм.] |