| обов’я́заний – прикметник | ||||
| (зобов’я”заний) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | обов’я́заний | обов’я́зана | обов’я́зане | обов’я́зані |
| родовий | обов’я́заного | обов’я́заної | обов’я́заного | обов’я́заних |
| давальний | обов’я́заному | обов’я́заній | обов’я́заному | обов’я́заним |
| знахідний | обов’я́заний, обов’я́заного | обов’я́зану | обов’я́зане | обов’я́зані, обов’я́заних |
| орудний | обов’я́заним | обов’я́заною | обов’я́заним | обов’я́заними |
| місцевий | на/в обов’я́заному, обов’я́занім | на/в обов’я́заній | на/в обов’я́заному, обов’я́занім | на/в обов’я́заних |
| [арх.] | ||||