| обцяцько́ваний – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | обцяцько́ваний | обцяцько́вана | обцяцько́ване | обцяцько́вані |
| родовий | обцяцько́ваного | обцяцько́ваної | обцяцько́ваного | обцяцько́ваних |
| давальний | обцяцько́ваному | обцяцько́ваній | обцяцько́ваному | обцяцько́ваним |
| знахідний | обцяцько́ваний | обцяцько́вану | обцяцько́ване | обцяцько́вані |
| орудний | обцяцько́ваним | обцяцько́ваною | обцяцько́ваним | обцяцько́ваними |
| місцевий | на/в обцяцько́ваному, обцяцько́ванім | на/в обцяцько́ваній | на/в обцяцько́ваному, обцяцько́ванім | на/в обцяцько́ваних |
| [розм.] | ||||