| | | | |
| освинцьо́ваний – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | освинцьо́ваний | освинцьо́вана | освинцьо́ване | освинцьо́вані |
| родовий | освинцьо́ваного | освинцьо́ваної | освинцьо́ваного | освинцьо́ваних |
| давальний | освинцьо́ваному | освинцьо́ваній | освинцьо́ваному | освинцьо́ваним |
| знахідний | освинцьо́ваний | освинцьо́вану | освинцьо́ване | освинцьо́вані |
| орудний | освинцьо́ваним | освинцьо́ваною | освинцьо́ваним | освинцьо́ваними |
| місцевий | на/в освинцьо́ваному, освинцьо́ванім | на/в освинцьо́ваній | на/в освинцьо́ваному, освинцьо́ванім | на/в освинцьо́ваних |
