осві́чений1 – дієприкметник | ||||
(від: освіти”ти) | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | осві́чений | осві́чена | осві́чене | осві́чені |
родовий | осві́ченого | осві́ченої | осві́ченого | осві́чених |
давальний | осві́ченому | осві́ченій | осві́ченому | осві́ченим |
знахідний | осві́чений, осві́ченого | осві́чену | осві́чене | осві́чені, осві́чених |
орудний | осві́ченим | осві́ченою | осві́ченим | осві́ченими |
місцевий | на/в осві́ченому, осві́ченім | на/в осві́ченій | на/в осві́ченому, осві́ченім | на/в осві́чених |