| | |
| осуча́снювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | осуча́снювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | осуча́снюймо |
| 2 особа | осуча́снюй | осуча́снюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | осуча́снюватиму | осуча́снюватимемо, осуча́снюватимем |
| 2 особа | осуча́снюватимеш | осуча́снюватимете |
| 3 особа | осуча́снюватиме | осуча́снюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | осуча́снюю | осуча́снюємо, осуча́снюєм |
| 2 особа | осуча́снюєш | осуча́снюєте |
| 3 особа | осуча́снює | осуча́снюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| осуча́снюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | осуча́снював | осуча́снювали |
| жін. р. | осуча́снювала |
| сер. р. | осуча́снювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| осуча́снюваний |
| Безособова форма |
| осуча́снювано |
| Дієприслівник |
| осуча́снювавши |
