| ото́чувати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | ото́чувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ото́чуймо | |
| 2 особа | ото́чуй | ото́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ото́чуватиму | ото́чуватимемо, ото́чуватимем |
| 2 особа | ото́чуватимеш | ото́чуватимете |
| 3 особа | ото́чуватиме | ото́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ото́чую | ото́чуємо, ото́чуєм |
| 2 особа | ото́чуєш | ото́чуєте |
| 3 особа | ото́чує | ото́чують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| ото́чуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | ото́чував | ото́чували |
| жін. р. | ото́чувала | |
| сер. р. | ото́чувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| ото́чувавши | ||