| очмарі́лий1 – дієприкметник | ||||
| (від: очмаріти) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | очмарі́лий | очмарі́ла | очмарі́ле | очмарі́лі |
| родовий | очмарі́лого | очмарі́лої | очмарі́лого | очмарі́лих |
| давальний | очмарі́лому | очмарі́лій | очмарі́лому | очмарі́лим |
| знахідний | очмарі́лий, очмарі́лого | очмарі́лу | очмарі́ле | очмарі́лі, очмарі́лих |
| орудний | очмарі́лим | очмарі́лою | очмарі́лим | очмарі́лими |
| місцевий | на/в очмарі́лому, очмарі́лім | на/в очмарі́лій | на/в очмарі́лому, очмарі́лім | на/в очмарі́лих |