| порозмо́чувати – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | порозмо́чувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | порозмо́чуймо | |
| 2 особа | порозмо́чуй | порозмо́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | порозмо́чую | порозмо́чуємо, порозмо́чуєм |
| 2 особа | порозмо́чуєш | порозмо́чуєте |
| 3 особа | порозмо́чує | порозмо́чують |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | порозмо́чував | порозмо́чували |
| жін.р. | порозмо́чувала | |
| сер.р. | порозмо́чувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| порозмо́чувавши | ||