| порозпозича́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | порозпозича́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | порозпозича́ймо | |
| 2 особа | порозпозича́й | порозпозича́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | порозпозича́ю | порозпозича́ємо, порозпозича́єм |
| 2 особа | порозпозича́єш | порозпозича́єте |
| 3 особа | порозпозича́є | порозпозича́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | порозпозича́в | порозпозича́ли |
| жін.р. | порозпозича́ла | |
| сер.р. | порозпозича́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| порозпозича́вши | ||