порозуміва́тися – дієслово недоконаного виду | ||
Інфінітив | порозуміва́тися, порозуміва́тись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | порозуміва́ймося, порозуміва́ймось | |
2 особа | порозуміва́йся, порозуміва́йсь | порозуміва́йтеся, порозуміва́йтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | порозуміва́тимуся, порозуміва́тимусь | порозуміва́тимемося, порозуміва́тимемось, порозуміва́тимемся |
2 особа | порозуміва́тимешся | порозуміва́тиметеся, порозуміва́тиметесь |
3 особа | порозуміва́тиметься | порозуміва́тимуться |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | порозуміва́юся, порозуміва́юсь | порозуміва́ємося, порозуміва́ємось, порозуміва́ємся |
2 особа | порозуміва́єшся | порозуміва́єтеся, порозуміва́єтесь |
3 особа | порозуміва́ється | порозуміва́ються |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
порозуміва́ючись | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | порозуміва́вся, порозуміва́всь | порозуміва́лися, порозуміва́лись |
жін. р. | порозуміва́лася, порозуміва́лась | |
сер. р. | порозуміва́лося, порозуміва́лось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
порозуміва́вшись |