прив’я́лювати – дієслово недоконаного виду | ||
Інфінітив | прив’я́лювати | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | прив’я́люймо | |
2 особа | прив’я́люй | прив’я́люйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | прив’я́люватиму | прив’я́люватимемо, прив’я́люватимем |
2 особа | прив’я́люватимеш | прив’я́люватимете |
3 особа | прив’я́люватиме | прив’я́люватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | прив’я́люю | прив’я́люємо, прив’я́люєм |
2 особа | прив’я́люєш | прив’я́люєте |
3 особа | прив’я́лює | прив’я́люють |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
прив’я́люючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | прив’я́лював | прив’я́лювали |
жін. р. | прив’я́лювала | |
сер. р. | прив’я́лювало | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
прив’я́люваний | ||
Безособова форма | ||
прив’я́лювано | ||
Дієприслівник | ||
прив’я́лювавши |