| прикінчи́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | прикінчи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | прикінчі́мо, прикінчі́м | |
| 2 особа | прикінчи́ | прикінчі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | прикінчу́ | прикінчимо́, прикінчи́м |
| 2 особа | прикінчи́ш | прикінчите́ |
| 3 особа | прикінчи́ть | прикінча́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | прикінчи́в | прикінчи́ли |
| жін.р. | прикінчи́ла | |
| сер.р. | прикінчи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| прикінчи́вши | ||