| причи́нний1 – прикметник | ||||
| (який стосується причини, вказує на причину) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | причи́нний | причи́нна | причи́нне | причи́нні |
| родовий | причи́нного | причи́нної | причи́нного | причи́нних |
| давальний | причи́нному | причи́нній | причи́нному | причи́нним |
| знахідний | причи́нний | причи́нну | причи́нне | причи́нні |
| орудний | причи́нним | причи́нною | причи́нним | причи́нними |
| місцевий | на/у причи́нному, причи́ннім | на/у причи́нній | на/у причи́нному, причи́ннім | на/у причи́нних |