| провокува́тися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | провокува́тися, провокува́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | провоку́ймося, провоку́ймось | |
| 2 особа | провоку́йся, провоку́йсь | провоку́йтеся, провоку́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | провокува́тимуся, провокува́тимусь | провокува́тимемося, провокува́тимемось, провокува́тимемся |
| 2 особа | провокува́тимешся | провокува́тиметеся, провокува́тиметесь |
| 3 особа | провокува́тиметься | провокува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | провоку́юся, провоку́юсь | провоку́ємося, провоку́ємось, провоку́ємся |
| 2 особа | провоку́єшся | провоку́єтеся, провоку́єтесь |
| 3 особа | провоку́ється | провоку́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| провоку́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | провокува́вся, провокува́всь | провокува́лися, провокува́лись |
| жін. р. | провокува́лася, провокува́лась | |
| сер. р. | провокува́лося, провокува́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| провокува́вшись | ||