| провоня́тися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | провоня́тися, провоня́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | провоня́ймося, провоня́ймось | |
| 2 особа | провоня́йся, провоня́йсь | провоня́йтеся, провоня́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | провоня́тимуся, провоня́тимусь | провоня́тимемося, провоня́тимемось, провоня́тимемся |
| 2 особа | провоня́тимешся | провоня́тиметеся, провоня́тиметесь |
| 3 особа | провоня́тиметься | провоня́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | провоня́юся, провоня́юсь | провоня́ємося, провоня́ємось, провоня́ємся |
| 2 особа | провоня́єшся | провоня́єтеся, провоня́єтесь |
| 3 особа | провоня́ється | провоня́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| провоня́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | провоня́вся, провоня́всь | провоня́лися, провоня́лись |
| жін. р. | провоня́лася, провоня́лась | |
| сер. р. | провоня́лося, провоня́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| провоня́вшись | ||