| прогви́нчувати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | прогви́нчувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | прогви́нчуймо | |
| 2 особа | прогви́нчуй | прогви́нчуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | прогви́нчуватиму | прогви́нчуватимемо, прогви́нчуватимем |
| 2 особа | прогви́нчуватимеш | прогви́нчуватимете |
| 3 особа | прогви́нчуватиме | прогви́нчуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | прогви́нчую | прогви́нчуємо, прогви́нчуєм |
| 2 особа | прогви́нчуєш | прогви́нчуєте |
| 3 особа | прогви́нчує | прогви́нчують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| прогви́нчуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | прогви́нчував | прогви́нчували |
| жін. р. | прогви́нчувала | |
| сер. р. | прогви́нчувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| прогви́нчуваний | ||
| Безособова форма | ||
| прогви́нчувано | ||
| Дієприслівник | ||
| прогви́нчувавши | ||