| проговори́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | проговори́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | проговорі́мо, проговорі́м | |
| 2 особа | проговори́ | проговорі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | проговорю́ | прогово́римо, прогово́рим |
| 2 особа | прогово́риш | прогово́рите |
| 3 особа | прогово́рить | прогово́рять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | проговори́в | проговори́ли |
| жін.р. | проговори́ла | |
| сер.р. | проговори́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| прогово́рений | ||
| Безособова форма | ||
| прогово́рено | ||
| Дієприслівник | ||
| проговори́вши | ||