| прокип’яче́ний – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | прокип’яче́ний | прокип’яче́на | прокип’яче́не | прокип’яче́ні |
| родовий | прокип’яче́ного | прокип’яче́ної | прокип’яче́ного | прокип’яче́них |
| давальний | прокип’яче́ному | прокип’яче́ній | прокип’яче́ному | прокип’яче́ним |
| знахідний | прокип’яче́ний, прокип’яче́ного | прокип’яче́ну | прокип’яче́не | прокип’яче́ні, прокип’яче́них |
| орудний | прокип’яче́ним | прокип’яче́ною | прокип’яче́ним | прокип’яче́ними |
| місцевий | на/у прокип’яче́ному, прокип’яче́нім | на/у прокип’яче́ній | на/у прокип’яче́ному, прокип’яче́нім | на/у прокип’яче́них |