| проко́взувати1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (не затримуватися) | ||
| Інфінітив | проко́взувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | проко́взуймо | |
| 2 особа | проко́взуй | проко́взуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | проко́взуватиму | проко́взуватимемо, проко́взуватимем |
| 2 особа | проко́взуватимеш | проко́взуватимете |
| 3 особа | проко́взуватиме | проко́взуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | проко́взую | проко́взуємо, проко́взуєм |
| 2 особа | проко́взуєш | проко́взуєте |
| 3 особа | проко́взує | проко́взують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| проко́взуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | проко́взував | проко́взували |
| жін. р. | проко́взувала | |
| сер. р. | проко́взувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| проко́взувавши | ||