| проло́млювати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | проло́млювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | проло́млюймо | |
| 2 особа | проло́млюй | проло́млюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | проло́млюватиму | проло́млюватимемо, проло́млюватимем |
| 2 особа | проло́млюватимеш | проло́млюватимете |
| 3 особа | проло́млюватиме | проло́млюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | проло́млюю | проло́млюємо, проло́млюєм |
| 2 особа | проло́млюєш | проло́млюєте |
| 3 особа | проло́млює | проло́млюють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| проло́млюючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | проло́млював | проло́млювали |
| жін. р. | проло́млювала | |
| сер. р. | проло́млювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| проло́млюваний | ||
| Безособова форма | ||
| проло́млювано | ||
| Дієприслівник | ||
| проло́млювавши | ||