розгви́нчення – іменник середнього роду | ||
відмінок | однина | множина |
називний | розгви́нчення | |
родовий | розгви́нчення | |
давальний | розгви́нченню | |
знахідний | розгви́нчення | |
орудний | розгви́нченням | |
місцевий | на/у розгви́нченні, розгви́нченню | |
кличний | розгви́нчення* |