| розгука́тися – дієслово доконаного виду | ||
| (розкричатися) | ||
| Інфінітив | розгука́тися, розгука́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розгука́ймося, розгука́ймось | |
| 2 особа | розгука́йся, розгука́йсь | розгука́йтеся, розгука́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розгука́юся, розгука́юсь | розгука́ємося, розгука́ємось, розгука́ємся |
| 2 особа | розгука́єшся | розгука́єтеся, розгука́єтесь |
| 3 особа | розгука́ється | розгука́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розгука́вся, розгука́всь | розгука́лися, розгука́лись |
| жін.р. | розгука́лася, розгука́лась | |
| сер.р. | розгука́лося, розгука́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розгука́вшись | ||