| розгуто́ритися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розгуто́ритися, розгуто́ритись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розгуто́рмося, розгуто́рмось | |
| 2 особа | розгуто́рся | розгуто́ртеся, розгуто́ртесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розгуто́рюся, розгуто́рюсь | розгуто́римося, розгуто́римось, розгуто́римся |
| 2 особа | розгуто́ришся | розгуто́ритеся, розгуто́ритесь |
| 3 особа | розгуто́риться | розгуто́ряться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розгуто́рився, розгуто́ривсь | розгуто́рилися, розгуто́рились |
| жін.р. | розгуто́рилася, розгуто́рилась | |
| сер.р. | розгуто́рилося, розгуто́рилось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розгуто́рившись | ||