розкаря́чити – дієслово доконаного виду | ||
Інфінітив | розкаря́чити | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розкаря́чмо | |
2 особа | розкаря́ч | розкаря́чте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розкаря́чу | розкаря́чимо, розкаря́чим |
2 особа | розкаря́чиш | розкаря́чите |
3 особа | розкаря́чить | розкаря́чать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | розкаря́чив | розкаря́чили |
жін.р. | розкаря́чила | |
сер.р. | розкаря́чило | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
розкаря́чений | ||
Безособова форма | ||
розкаря́чено | ||
Дієприслівник | ||
розкаря́чивши |