| розколо́тися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розколо́тися, розколо́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розколі́мося, розколі́мось, розколі́мся | |
| 2 особа | розколи́ся, розколи́сь | розколі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розколю́ся, розколю́сь | розко́лемося, розко́лемось, розко́лемся |
| 2 особа | розко́лешся | розко́летеся, розко́летесь |
| 3 особа | розко́леться | розко́лються |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розколо́вся, розколо́всь | розколо́лися, розколо́лись |
| жін.р. | розколо́лася, розколо́лась | |
| сер.р. | розколо́лося, розколо́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розколо́вшись | ||