| | |
| розмета́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розмета́тися, розмета́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розмета́ймося, розмета́ймось, розмечі́мося, розмечі́мось, розмечі́мся |
| 2 особа | розмета́йся, розмета́йсь, розмечи́ся, розмечи́сь | розмета́йтеся, розмета́йтесь, розмечі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розмета́юся, розмета́юсь, розмечу́ся, розмечу́сь | розмета́ємося, розмета́ємось, розмета́ємся, розме́чемося, розме́чемось, розме́чемся |
| 2 особа | розмета́єшся, розме́чешся | розмета́єтеся, розмета́єтесь, розме́четеся, розме́четесь |
| 3 особа | розмета́ється, розме́четься | розмета́ються, розме́чуться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | розмета́вся, розмета́всь | розмета́лися, розмета́лись |
| жін.р. | розмета́лася, розмета́лась |
| сер.р. | розмета́лося, розмета́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розмета́вшись |
