| розмета́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розмета́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розмета́ймо, розмечі́мо | |
| 2 особа | розмета́й, розмечи́ | розмета́йте, розмечі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розмета́ю, розмечу́ | розмета́ємо, розмета́єм, розме́чемо, розме́чем |
| 2 особа | розмета́єш, розме́чеш | розмета́єте, розме́чете |
| 3 особа | розмета́є, розме́че | розмета́ють, розме́чуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розмета́в | розмета́ли |
| жін.р. | розмета́ла | |
| сер.р. | розмета́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розме́таний | ||
| Безособова форма | ||
| розме́тано | ||
| Дієприслівник | ||
| розмета́вши | ||