розо́рливий – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | розо́рливий | розо́рлива | розо́рливе | розо́рливі |
родовий | розо́рливого | розо́рливої | розо́рливого | розо́рливих |
давальний | розо́рливому | розо́рливій | розо́рливому | розо́рливим |
знахідний | розо́рливий, розо́рливого | розо́рливу | розо́рливе | розо́рливі, розо́рливих |
орудний | розо́рливим | розо́рливою | розо́рливим | розо́рливими |
місцевий | на/у розо́рливому, розо́рливім | на/у розо́рливій | на/у розо́рливому, розо́рливім | на/у розо́рливих |
[рідко] |