| розпаску́дження – іменник середнього роду, істота | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | розпаску́дження | |
| родовий | розпаску́дження | |
| давальний | розпаску́дженню | |
| знахідний | розпаску́дження | |
| орудний | розпаску́дженням | |
| місцевий | на/у розпаску́дженні, розпаску́дженню | |
| кличний | розпаску́дження* | |
| [розм.] |