| розпоряди́тися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розпоряди́тися, розпоряди́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розпоряді́мося, розпоряді́мось, розпоряді́мся | |
| 2 особа | розпоряди́ся, розпоряди́сь | розпоряді́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розпоряджу́ся, розпоряджу́сь | розпорядимо́ся, розпорядимо́сь, розпоряди́мся |
| 2 особа | розпоряди́шся | розпорядите́ся, розпорядите́сь |
| 3 особа | розпоряди́ться | розпорядя́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розпоряди́вся, розпоряди́всь | розпоряди́лися, розпоряди́лись |
| жін.р. | розпоряди́лася, розпоряди́лась | |
| сер.р. | розпоряди́лося, розпоряди́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розпоряди́вшись | ||