| самови́зволення – іменник середнього роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | самови́зволення | |
| родовий | самови́зволення | |
| давальний | самови́зволенню | |
| знахідний | самови́зволення | |
| орудний | самови́зволенням | |
| місцевий | на/у самови́зволенні, самови́зволенню | |
| кличний | самови́зволення* |