| самовтіша́ння – іменник середнього роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | самовтіша́ння | самовтіша́ння |
| родовий | самовтіша́ння | самовтіша́нь |
| давальний | самовтіша́нню | самовтіша́нням |
| знахідний | самовтіша́ння | самовтіша́ння |
| орудний | самовтіша́нням | самовтіша́ннями |
| місцевий | на/у самовтіша́нні, самовтіша́нню | на/у самовтіша́ннях |
| кличний | самовтіша́ння* | самовтіша́ння* |